Протягом багатьох віків українців доля розкидала по світу, однак генетична пам’ять не дає забути отчий дім, співочу пісню, рідну мову. Український дух, мов пуповина, зв’язує з батьківщиною.
Волею долі, опинившись на чужині, одні лише зітхають, згадуючи рідну землю, інші беруться за справу, створюючи осередок українства на своїй другій батьківщині.
